Інтерв’ю із Леною Бєльською
Лена Бєльська, тренеркою WenDo, тренеркою з протидії дискримінації та насильству, клінічною ґештальт-психотерапевткою. У своїй терапевтичній та тренерській діяльності вона фокусується на підтримці людей із ПТСР. Вона тренує та навчає людей, що працюють у сфері соціальної допомоги та освіти, підтримує людей з неурядових організацій та активістського руху проти вигорання. Президентка та засновниця Фундації HerStory.
ЛГБТ спільнота
Лена Бєльська: Я сприймаю спільноту як групу людей зі спільними цілями, можливо не однаковими, але з такими цілями, цінностями та досвідом, що нас об’єднують. І я вважаю, що у випадку спільнот негетеронормативних або трансгендерних людей, у нас багато спільного, і якраз спільний досвід може слугувати цим зв’язком. Хоча, мушу визнати, що почала цю розмову з того, як ми усі відрізняємось і як цінно нормалізовувати ці відмінності, на що в цілому звертати увагу, в плані зміцнення зв’язків всередині спільнот, та мікро-об’єднань між нами.
У тому особливому політичному та соціальному контексті, в якому ми існуємо у Польщі, на мою думку, “щит”, що нас захищає, дуже широкий; він складається, в першу чергу, з юридичного захисту, захисту від насильства, прагнення кращого життя, ближчих соціальних зв’язків, можливості безпечного задоволення своїх життєвих потреб, безпечної побудови чи розвитку близьких стосунків. Цей щит працює не тільки для нашої спільноти, але й для людства вцілому. Будьмо відверті, потреба в безпеці, любові та саморозвитку – радше стандартна загальнолюдська та більш-менш усвідомлена потреба.
Відмінності
Що важливо для мене, це нормалізація відмінностей та спроби їх “подружити”, а також зміцнення зв’язків між мікро-спільнотами. Хоча, існують деякі речі, що відрізняють нас з точки зору, скажімо, гендерних привілеїв всередині самої спільноти. Зараз існує тенденція уніфіковувати досвід, що не є правильним; також я вважаю, що це обмежує наше поле зору та справжні можливості взаємної підтримки. Адже, якщо ми не свідомі своїх відмінностей, у нас дуже обмежені можливості підтримки одне одного.
Різноманітність
У мене багатий досвід роботи закордоном, в країнах так званого Заходу, але і в східних (від Польщі) країнах теж. Останні кілька років я переважно працювала в Німеччині та в західно-німецькому контексті, особливо Берліні, який є дуже симетричним до американського контексту. У мене склалося враження, що коли робиш щось у Берліні, це все одно що робити це у Нью-Йорку. Ти усвідомлюєш, що ти не там, але нарративи та тенденції технічних та соціальних інновацій дуже подібні. Досвід, назвемо його “західним”, хоч це буде спрощенням, пропонує багато доброти та лагідності. Іноді навіть занадто. Хоча ярлик лагідності і вміння бачити себе більш критично для мене є дуже помітним, особливо в контексті чоловічої гендерної соціалізації. На мою думку, цей контекст маскулінності є дещо розвинутіший там, ніж у Польщі. Тож і для гетеросексуальних, і гомосексуальних цисгендерних чоловіків тема маскулінності дещо себе вичерпала.
Вигорання
Я заохочую людей сприймати тематику активістської втоми та вигоряння як важливу, в їхніх групах, майстер-класах та організаціях. І я розповідаю про це, адже мій власний досвід останніх кількох років роботи демонструє, що люди неохоче з цим працюють, і колективно, і індивідуально. Набагато легше попередити це, ніж потім працювати з наслідками. Про це варто замислитися. Якщо ви почуваєте себе добре, це найкращий час, аби подбати про себе, щоб потім не почуватися гірше.