Інтерв’ю із Еріком Робіном Ердюшом (Трансгендерна Спільнота Призма)
Ерік Робін Ердюш – угорський активіст із захисту прав людини , що працює в Трансгендерній спільноті Призма та займається організацією та написанням ґрантів. Ерік працював волонтером в організації Будапештського Прайд-маршу у березні 2020 (онлайн-подія) та у 2021 роках. Він також є “живою книгою” у проекті Живої бібліотеки за базові права (соціально-рольова гра, спрямована проти дискримінації, учасник якої – «жива книга» – людина, що зазнала дискримінації, соціальної ізоляції чи стигматизації; будь-хто охочий може «взяти живу книгу» – тобто, розпитати учасника про його життєвий досвід, прим. перекладача).
На вашу думку, з якими найбільшими викликами стикається трансгендерна та ЛГБТ спільноти в Угорщині?
У нас багато викликів в повсякденному житті, особливо після травня 2020, коли політики з правлячої партії Фідес проголосували за заборону юридичного визнання трансгендерних та інтерсекс людей в Угорщині, що спричинило шалену шкоду нашій спільноті. Але як це відобразилося на нашому особистому житті? Наприклад, я хотів придбати новий каркас для ліжка у свою спальню, і замовив його онлайн. Після замовлення я отримав електронний лист, в якому було вказано, що я повинен принести свій паспорт, щоб довести, що це саме я зробив замовлення. Я дуже нервував через це, адже у мене немає жодного офіційного документа, в якому би були вказані чоловіча стать та ім’я Ерік.
Громадський транспорт і подорожі потягом, чи закордон також дуже стресові для трансгендерних людей, які не змогли змінити своє ім’я та гендер в офіційних документах. Та ж сама проблема – наші паспорти прив’язані до усіх сервісів. Коли сідаєш в автобус в Угорщині, у більшості з них ти повинен заходити через передні двері та показувати свій проїзний квиток водію. Навіть похід на пошту за своїми листами чи посилками може виявитись складним, а отримання роботи чи оренда квартири – це жахливий процес.
В очах угорської влади ми – вороги. Вони проводять кампанії з розпалювання ненависті до представників ЛГБТ, особливо до транс-спільноти.
Минулого року у нас проводилися вибори, і одночасно референдум на рахунок “захисту дітей” з питаннями про транс-людей. Питання були сформульовані настільки незрозуміло і невиразно, що більшість їх просто не зрозуміла, і не знала, як відповідати. Для розголосу приблизно 12 неурядових організацій організували масштабну соціальну кампанію проти цього референдуму, щоб визнати його недійсним, і нам вдалося! Це була найуспішніша соціальна кампанія в історії угорського соціального активізму . Референдум провалився, оскільки менше половини виборців з правом голосу здали дійсні бюлетені. Ця кампанія підвищила нашу видимість, та референдум був лише гвинтиком у системі, збудованій на ненависті та корупції.
Чи є у вас відчуття, що ця подія стала важливою для ЛГБТ і транс- спільноти в Угорщині? Чи мала вона зміцнювальний ефект?
Так, вона насправді зміцнила нашу спільноту, але у нас й не було вибору. Ростом нашої видимості ми “завдячуємо” кампаніям з розпалювання ненависті, тож люди цікавляться цією темою. Раніше вони навіть не здогадувались про наше існування, як транс-людей. Звичайно, вони іноді щось чули про нас, та здебільшого це були стереотипи. Коли я беру участь як жива книга у Живій бібліотеці, мої “читачі” кажуть мені, що не знають жодної ЛГБТ чи транс-персони зі свого найближчого оточення, а я завжди відповідаю, – звичайно, ви знайомі з декотрими із них, але ви ніколи не знаєте, чи вони є представниками ЛГБТ, чи ні.
Складно розмовляти про це і впроваджувати зміни, оскільки в Угорщині діяльність неурядових організацій у школах заборонена з літа 2021 року, через пропагандистський закон, який ми запозичили в Росії. Наприклад, сім місяців тому одна школа попросила допомоги в неурядової організації, щоб навчити дітей-біженців з України та Росії угорської мови як іноземної, але угорський уряд заборонив це, оскільки вони можуть пропагувати ЛГБТ у цій школі.
Коли ви роздумуєте про трансгендерну спільноту Угорщини, на що ви сподіваєтесь, яким бачите її майбутнє?
Насправді, це дуже складне питання. У мене були думки про переїзд до менш гомо- та трансфобної країни, ніж Угорщина, наприклад Відень в Австрії не так далеко, чи, може, Берлін у Німеччині, та мені дуже важко про це думати. Я тут народився, завжди тут жив, і у мене угорська національна ідентичність. Вона й моя теж…!
Чесно кажучи, іноді я у відчаї від своєї країни. Я сподівався, що, можливо, вибори змінять наше життя, і що ми були дуже близькі до того, щоб змістити Фідес і Віктора Орбана. Коли ж цього не сталося, я був дуже пригнічений, цей період був дуже складним для мене. Але я не зрадив своїх цінностей, і я виступаю за свої непорушні базові права. Я сподіваюся, що наступні вибори принесуть зміни. І в мене також є надії на Європейський Союз.
Що вам потрібно, щоб відчути свою силу та міць спільноти?
Моя спільнота дуже допомогла мені в ментальному та соціальному плані. Я завжди можу до них звернутись, і вони завжди мене підтримають, тож мати друзів дуже важливо. Мої організації допомагають мені практикувати і покращувати свої навички, і надають мені безпечний простір, щоб бути собою.
Чим ви займаєтесь, коли відчуваєте стрес?
Моя пристрасть – це музика, я обожнюю співати і танцювати, я співаю навіть більше, ніж розмовляю! Це мені дуже допомогло, і досі допомагає висловлювати почуття, які я не можу, або боюсь висловити словами 🙂